Як часто нас запевняють, що якщо продивлятись регулярно багато гарного, смак з'явиться сам? Як часто ми чуємо слово “надивленість”? Гортайте, зберігайте, підпишіться на правильні акаунти, назбирайте тисячу референсів – і одного чудесного ранку ви нарешті прокинетесь людиною з бездоганним оком!
Блискуча, приваблива обіцянка. Шкода лише, що це правда на 20%.
В принципі, за такою логікою кожен, хто провів життя перед телевізором, давно був би Куросавою. А кожен, хто з'їв гору ресторанної їжі – шефом. Але тут ми чомусь не плутаємо «переглянув тисячу фільмів» із «умію зняти хоч один». У всьому, крім смаку, нам це очевидно. І тільки коли мова про дім (чи про одяг), нам чомусь вселяють ідею, що досить надивитись – і ти здатний відтворити красу.
«Надивленість» – ідеальний товар сьогодення. Його можна споживати до нескінченності й ніколи не бути “ситим”. Його легко продати, бо споживати – легко.
Але те, що реально розвиває око, вимагає роботи. І сьогодні я говорю про це.
Але перед цим розкажу офігезну передісторію.
Якось переглядала свої збережені й проводила аналітичну діяльність. Так, я постійно переглядаю вдумливо те, що зберегла та намагаюсь дізнатись більше. Тож знайшла там фото з кампейну Zara на Гелловін і вирішила покопати глибше.